Пруть рефрижератори і Татри,
Мруть воли у спецгрузовиках...
Ще й дощів рясні пульвелізатри
Їх шпарують по цупким бокам.
А на верховиці, на пшениці,
Де брезент стріляє, аж гуде,
Де жаріють ядра жовтолиці,
Де пашить вогнем підстилка... Де -
Ген, в імлі сморідний єлеватор;
В кузові ж залюблені лежать...
Їх жага спекотна, як єкватор,
Зцупила в одну хижаву п"ядь.
Губоньки їм голодом зморила,
Ще й укрила пломенем чоло,
У пашниці утопила крила,
В солодощах рученьки звело...
Він, її замилує до млості,
А вона ж відкинеться, як є...
Аж у млості, хруснуть білі кості,
Аж пшениця в пазуху поллє...
Заздристно, курортно блимнуть з "Татри",
З " Волги" - слину збуджено ковтнуть...
І летять, і пруть крізь єлеватори,
Обігнавши юну свою суть...
Ті обійми в хлібі - шалу острів,
Шалу й плоті в золотім чаду...
Що для них ? - Хіба приправи гострі,
Мимохідь спожиті на ходу.
* * *
Переклад вірша Івана Драча
Прут рефрижераторы и "Татры",
Мрут волы - дань спецгрузовикам...
Да, дождей ещё обильны старты
Чистят их по плотным, чуть, бокам.
А попутно, в кузове, в пшенице,
Где брезент стреляет, аж гудит,
Зёрна притаились - желтолицы,
Здесь горит огнем подстилка...Сыт,
В пыльной мгле живущий элеватор;
В кузове ж - влюблённые лежат...
Жажда их сомкнула, как экватор,
В нежности хмельной... Млей, рая сад ,
Губы их, что голодом сморила,
И укрыла пламенем чело,
В хлебе .... утонули плечи мило,
В сладостях их рученьки свело...
К неге он её склоняет чисто,
А она ... откинется, как есть...
В снах - девичьи мысли , как монисто,
Лишь пшеницы, в пазухе , не счесть...
Завидно ! - Курортный взгляд ... из "Татры",
В " Волге " - возбужденно пьют слюну...
И летят, и прут сквозь элеваторы,
В юной сути ... находясь в плену.
Те объятия в зерне - "несносны"
В плоти счастья в золотом чаду...
Что для них ? - Кинжал приправы острый,
Миг пронзивший ... прямо на ходу.