Мені зірка на долоньку впала,
Запитав її: " А звідки, ти ?"
- " Дай перепочину; хвильку - мало,
Я летіла з неба висоти."

Потім додала (красиве личко...),
Як дзвіночок ніби продзвенів:
" Не дивися, що я невеличка,
Всі бажання знаю я без слів!

Є у тебе задумка маленька,
Пригадай що в світі зможеш сам.
Найважливіше для тебе - Ненька
Не хворіла щоб, пораду дам...

Трохи часу...Ти, згадай кмітливий..."
- Та мені ж не треба довгий час:
Хочу я коханим бути милій,
Мами вогник щоб життя не згас;

На планеті, щоб не для єліти,
Тільки зірки падали з небес,
Всі були довірливі,як діти,
Бог у душах щоб в людських не щез!

Щоб траву як в давнину косили,
Та щодня до місяця несли
На руках жінок, любить щосили...
Ще, війни щоб не було... Коли,

Дружбу тягарем щоб не сприймали,
Старість важкою щоб не була,
Вірність і любов в серцях всі мали,
Мудрістю вінчали всі діла;

Щоб у ватри полум"я ще й з димом,
Спонукало до пісень, як сад...
Ще я хочу мати доньку з сином,
Не хворіла Ненька щоб, був лад.

Говорив я довго, та даремно,
Довго, дуже довго душу грів...
Зірка не відповіла,не чемно
Не дослухала бажань і слів.

Мала мало сили, не знайшла
Вогник той, яким сама палала.
Та бажання знаю всі, не мла,
Мені зірка на долоньку впала.