Від чудових створінь, гонорово,
Ми, бажаєм нащадків в красі.
Час марнуємо, наче він слово...
Пам"ять в генах; ощадливі всі?
На весіллі, зірки запалають;
Ти, очей ворожбу збережи...
Там достаток, де зичемо раю,
Та бажаем діток... Не кажи,
До величної місії світу -
Бути щастям від сонця весни,
Ще бруньки, та бутони до квіту
Звуть, дива бережуть... Так вони,
Нам бажають: " Не скнарою будь,
Не бери в домовину всю суть."