Годинники шанують час святий;
Занурюючи день у ніч, фарбує...
Фіалка кожного, бо сім"я в ній,
Як срібло пам"яті навіки всує.
Є й невблаганність навіть у небес.
Від холодів, жари сховатись - диво;
Все зеленіє певну мить... Є сенс...
Краса летить , як мрія, все ж красиво.
Чи зникнути, чи все ж приймати час
У кольорах, що нині правлять світом ;
Все , завтра , буде кращим вже без нас,
Вампір сьогодні , в завтра , кличе з митом.
Ти, пам"ятай, даючи від коша -
Час квапить чистий аркуш, як душа.