Божок маленької любові спав
І факел поруч свій поклав... Неначе,
Де, німфи непорочні, бал с заплав
Підстрибом правили...Скорись, юначе,

Дай факел чоловічої краси
І сили в невгомонному бажанні...
Сама прекрасна жриця, як ясир ,
Взяла цнотливо факел... Стогін ранній

Оповістив про мудрість взятих ним
Сердець... Всіх до останньої все ж німфи,
Зігрітої у пристрасті... Святим
Цим подвигом, любові взявши рифи...

Та , водночас, раж факела цього
В любові зник , від жадності...в...ого.