Чесноти наші, "за плечима" є,
В придешньому, повір мені, та слову.
Згорає небо в сонці, доля б"є,
Де ми палаєм знову, знову й знову...
Не приховати хиби, чи краси,
Я, не митець - мастак, а учень лише...
Принади, чи найкращі, чи усі,
В брехні і правді різні... Так, тихіше,
Рукопис кволий все ж роки несе,
Де правда кожна до "смаку"... Святої
Немає правди, де б через усе
Йшов "рифмомаз" з історіїї, чи з Трої.
Нам нагадає риси син царя
Від слова, він веде до вівтаря.