Від турбот поспішаю у ліжко,
Відпочинку там щастя бринить.
Розум мій відпочинь тишком - нишком,
Не гальмуй праці кращої нить.
Подолати думок кращі ролі,
Гарно, спокій старанно трива
Тут суттєво летять , вже готові,
І миттеві думки, і слова.
Відкриваючи душу лелечу,
Очі в темряві гинуть сліпі.
Остогидлу ночей порожнечу
Не подінеш нікуди... Спи, спи...
День до ран припадає сапфіром,
А вночі пам"ять розум рве з тілом.