В коханні, що палає навмання,
Багато жертв сердець, багато й дуже...
Коли царюють в грудях не знання,
А зверхність почуттів, чи зрада туже.
Священно ллє поважних сліз бальзам,
Чи релегійність, відданність шукає.
Любов мене краде, я бачу сам,
Залишився вже на порозі раю.
У грудях, чую, друзів , ще живих,
Слова звучать приховані від болю,
Рядком, що адресований для тих,
Хто зрадив щастю...Так, обравши "волю".
Повір, всі риси в тих були всяк час;
В тих , що любив я ... та в яких - вже згас.