Ти , радість старості не засуди,
Дряхліючи , радіємо ми , сину.
Жорстокість в щасті, не ковток води,
Розради шлях Фортуни - зна провину.
Ми не завадимо підлоті золотій,
Майном згубити ум. Потрібна вірність,
Любов, краса - принцеси кращих мрій,
Вони - потрібні... Часу швидкоплинність,
Розділить нас розлукою; коли
Достатку досить..? Досить - я , благаю,
Бо розумію, що життя бджоли
Нікому не помітне, аж до раю...
Там щастя все, належить лиш тобі
Стократно, навіть в щасті, та журбі.