О , Муза, я один з дітей твоїх,
В натхненні , прикладах ємоцій дивних.
В дороговказі теми примх, так, в них
Папір, лиш тільки засіб мрій чарівних.
У мене , у віршованих рядках,
Завзятість є , незаперечна досі.
Німим, не вимовлю раптово : " Ах! "
Без Музи і тебе - сни безголосі...
Ти, Музою десятою стань, будь ,
Поєзій гідних, та пророцтв, на Бога...
Любов, оспівауючи, кращу суть
Бог покарає ; щастя днів знемога.
Cильніший вдесятеро інших , ти,
Коли у праці рвешся до мети.