Марнотратство живе у красі,
Так, на позики здатне, як, ти.
Світ щедрот зневажають усі
Скнари, кращої прагнуть мети.
В копійчані дрібниці лихвар,
Надприбутками вабить віки.
Від природи краса, як вівтар,
Небо, що пізнаєм навзнаки.
Совість має угоди всяк час,
Як оману, що краща завжди;
Потойбічних зірок блиск не згас
І будь хто його знайде... - Іди...
Божевільний світ згадує все ж
Тих, хто в любощах втратив світ меж.