Коханих забери моїх скорїш,
Любов моя свята, ні як раніше.
А істинна... прекрасна, не за гріш;
Всепоглинаюча... Надія лише
Не мати сумнівів , що до щедрот ;
У лестощах - невірна, що поробиш.
Обранець, ще не знає щастя грот,
Є гріх у кожного, так, з кращих сховищ.
Мій, злодію, грабуєш сам себе,
Примхливий , йбо , нестерпний дуже, дуже.
Любов все ж знає - день дитя рябе,
А ніч - страждає зрадою; так, друже.
Добро та зло крокують поруч, знай,
Бо їх шанує протиріч всіх плай.