В свавіллі вчинки милі, все ж твої,
У серці , не завжди одна , ти, лише .
У пишності твоїй , як у тій млі
Спокуси... Мрії знають кращі виші.

Прекрасних і в облозі певних днів,
Свого сягнувши, і мене обравши,
Ти, домагаєшся любові слів...
Ти, краща, та миліша , може й завше,

Не можу суперечити брехні...
У володіннях, з певною красою,
Безпутно окуповує, чи ні
У буйстві мить, до зради, чинна - злою.

Дві помилки, напевно, визнаю :
Любов - гірка, та краща ... з меж жалю.