Блиск мармуру , зна чахлість склепів все ж ;
Царі, не зможуть довше жити віршів.
Безглуздість забуття - каміння меж
Дарують часу , дах. А що миліше...

Змете ВІЙНА усе найкраще , так,
Переверне зла мармур, тла основу;
В творінні кращих рушить щастя смак,
У розбраті спитає знову й знову :

"А чи була теплішою Земля ?"
Звучання віршів гомінких чекає -
Меч Марса згубить все... Ні... днів зоря
Живої пам"яті , не спить в слів стаї.

Тлінь, не чіпай . Суд Божий, від вінця,
Живе з віршами, в них ... в меті Творця.