Позбав, Господь, раба любові, так ,
З Тобою бавитись в думках грайливо.
Коханий , ти, у ніжності мастак,
Секунди кращі дарував, як диво.

Скорившись погляду, мети глазур,
Воліє вабити мене щоночі...
Від ніжності зазнаю ще й тортур -
В них - дотик рук, та поклик мрій дівочий.

Що навкруги, ні , навіть в почуттях
Страждання є, слухняні все ж сигнали;
Яка відмова - кращий вигук : " Ах ! "
Вінчає всі принади - ми їх мали.

Годинник у любові, марень час,
Віддати може, божевільний, враз.