Мчать хвилі, прагнучи на берег ; стеж -
Їх пристрасть вічна, по всякчас жива.
Життя хвилин у пам'яті без меж
З народження , до смерті див жнива.

Ми, світ побачивши , до меж йдемо;
Як скаже зрілість ,неодмінно бачим :
По кам'янистому затону ж бо ,
Мчать хвилі днів , з пекельним раєм наче.

Вже , колір юності , до часу Тет... -
Одного разу молодість пасує ;
Глибокі борозни краси сонет,
Небесне нищуть, завжди час злобує.

Прийдешнє у віршах цвіте, як , тут,
Зметаючи жорстокості редут.