Настане час, де постарієм ми.
Все згубне все в руках живого чисто;
Годинник гарний вічності - куми...
Всі смертні - шляху іншого, ще й з хистом,

Немає... Зморшки юності як грим
І ось вже захід ними схід покриє;
Готує нас до кращого - за ним,
В бажаннях ; може ще , вони - святі, є.

Непереможний час, чи має він
Нетлінної краси живої вади...
Мій, юний друг, ми живемо без змін;
Дні старості нас гублять щастям зради.

Несе краса, це видно ще й в рядку;
Життя з сльозинкою, не зна медку.