Світило благодатне , поготів,
Підніме вранці голову зіркову.
Віддати честь йому бажають ті,
Що вірять Богу... Може, знову й знову,
Воно підніметься на пагорб дня ,
Нагадуючи юнака... У гримі,
Милуючись, погляне на поля,
В житті залишивши всіх вірних римі
Прийдешнього... У праці, так бува.
За золотою брамою, величне;
В зеніті, по - юначому, в дивах -
Уранці; все ж надвечір, як мефічне...
Так, ти, вступаючи у божий день,
Помреш, нащадків втративши, лишень.