Ти бачиш у мені ту пору, те
Що промайнуло листям золотим,
Де, на гілках, був хор пташок... Вплете,
Сну осінь , феї сни , з лихим отим,

Що зруйновало сутінки. Де день
Після заходу сонця силу, ген,
З всевладдя, в ніч бере ... Трухлявий пень
До смерті , в пору цю, іще здавен,

Іде... від спокою, що не знайшов
З злиттям вогню, барв , юних у намисті.
На смертному чолі... бува й любов,
Згасає, ніби , років, може двісті.

Ти, осягаєш ненавмисно це,
У втрат запалі - раю є кільце.