Ти, їжа , сенс життя, думок ще більш,
Як пахощі величної природи ;
Заради тебе пристрасний мій вірш
І боротьба з нещастям притчі оди.

Скупих, оберігає таїнств біг
Столітть скарби злодійські знають шати .
З тобою наодинці - щастя "сніг"
І сонце задоволень . Треба знати -

Торкнеться долі від закону сміх,
Чи пересичені бенкети зіллям.
Бо зголоднівши, бачимо усіх...
Тебе знайду і погляд твій, з весілля...

Я не сприймаю від злодюжок рай,
Де серцю гріх диктує - в мить згорай.