До допомоги закликаю вірш,
Де витончено диво музи знаю -
Твій образ. Емоційний завжди більш,
Бо зміцнює у слові узи раю.

Чи визнаю, що тема вічна це,
Та заслуговує всіх праць поетів,
Ще й - гідного пера... Любов лице
В барвистості ховає вічних злетів.

І щоб про тебе не сказав поет,
Він все краде у кожної кокетки.
Відшкодувати гарне від Джульєтт,
Страшніше, за корисливість абетки.

Я, у боргах , як шати у шовках,
Де , гідний образ в дзеркалах, що - "Ах! ".