Писати епітафії тобі -
Мені. Земля і небо приймуть кращі.
Надгробків наших , вітряність в журбі,
У забутті , чекає сором "пащі".

Безсмертя всім дають - Бог , сором все ж...
Померши, правити умами, так,
С землею буду... Вранці трунок меж
Оплакує небес росою всяк .

В очах замруть віршовані рядки
На мовах багатьох, несем, як сагу,
Про суть істоти... Тільки навзнаки,
Зірки побачиш... не папір. - Відвагу.

Моє перо - для вічності небес;
Де дихає вже , пам'ять вічних мес.