Курс з кораблем, один тримає, так
Вітрило віршів горде; він , великий,
В гробниці з книг спить вдало , не мастак,
А думка лиш , барвиста , в мові дикій.

Властиво смертним знати мови смак.
Навчися, та навчи усіх творити.
Нівечать лестощі, зір ... правди гак...
Стих зрячий мій, не смій же тупо нити.

У замішанні повному бредуть
Співдрузі мови і добра... Прекрасні
Рядки напишуть , знаючи всю суть,
Того, що написали дні сучасні.

Своє віітрило надимай добром
Не забуваючи - отрута в слові, ром.