О, Муза, з лінню , не повір гріхам...
Ми здатні і на лобному буть місці,
Від розбратів залежні... Просто хам
Нас може обдурити. Честь, у місті ,

Прикрасила усе , що від нероб;
Все - колір і красу, любові шати...
Суть вічності не в тому - вбити щоб ,
А в тому, щоб убивши, славу взяти.

Хвала "німіє" від яскравих нот
У "виправданні" і гріхів, і міток.
Як хоче кожен, так живе, з чеснот;
Століття вихваляє за ужиток.

О, Муза, вчися за людей страждати
Так учить нас природа - наша мати.