Пришёл сентябрь, в миг сел за парту,
И среди пуль, снарядов, бед,
Нашёл стремление к азарту
Студенческих и школьных лет.
Пришёл в одеждах пёстрых очень,
Для "беженцев" создал "уют"...
Все краски, цвета крови, осень,
У лета купит... Смертность, вот...
Вот, что тревожит ...
Природа власноручно нас створила -
Панянку й пана від любові меж...
Нам пристрасть дарувала дива крила,
Мінливістю від леза... Та усе ж,
Забарвленням очей не гоють рани,
Спитають суті мова золота -
Хто кращий, хто кому будує храми...
Жінок, чоловіків, яка мета....
Всепоглинаючий час не мине
Не лева кігті, не з землі приплоду,
Не кожного... Дар власний жне земне,
Найкраще те що є і навіть - шкоду.
Скоріше зуби тигра виривай,
Зірок пісні є, царська сяє ода...
Та птаха Фенікс - крові кращий рай,
В любові кожному себе не ш...
Тебе з літом і днем не рівняти,
Красивіша , ти, легша, ніжніша,
Як весна... Літа сонячні лати,
До лиця, майже кожному , в тиші.
Є всевидюче жадібне око,
Золоте, що у хмарах зникає,
Чи в тумані цвіте, там - високо,
Не тривало, та дивно все ж... Раю
Дивний вибір... ...
Чесноти наші, "за плечима" є,
В придешньому, повір мені, та слову.
Згорає небо в сонці, доля б"є,
Де ми палаєм знову, знову й знову...
Не приховати хиби, чи краси,
Я, не митець - мастак, а учень лише...
Принади, чи найкращі, чи усі,
В брехні і правді різні... Т...
Є сила слова, ти , її пізнай,
Бесплідні вірші біль не переможуть.
Тиран, що з кров"ю розтинає рай,
Не вабить щастя, навіть в днину гожу.
Подїї, від руки божка хули,
Красу та працю лиш ганебну знають;
Сади цнотливості колись були,
Та хто вполює мить від іх ...
Світ - сцена, чи жадана мить добра,
Чудес спектаклів, що тривають лише
Для впливу на зірки, мить їх заграв,
Де вічність все ж дитя своє колише.
Я осягаю хист природних сфер;
Людей, рослини вабить небо чисте..
Вони пихаті; в світі Бог - суфлер,
Та й він шанує ...
Належати собі моя любов,
В цей світ йдемо ми зовсім не навіки,
Готуючись до вічності... В журбі,
Чи в радощі, знаходим часу ліки..
Погіршуєм і вигляд, і красу -
Оренда, є - оренда. Зайва в світі,
Бо забуття невтішне я несу,
Як всі - від генів смерті, щей й у к...
Годинники шанують час святий;
Занурюючи день у ніч, фарбує...
Фіалка кожного, бо сім"я в ній,
Як срібло пам"яті навіки всує.
Є й невблаганність навіть у небес.
Від холодів, жари сховатись - диво;
Все зеленіє певну мить... Є сенс...
Краса летить , як мрія, все ж кра...
Старіючи, душею квітнеш ти.
Кров освіжаючи у дітях знову,
Дні молодії - хист, шлях до мети,
Дають; та схожість , часом, гонорову.
Даремно молодість не гай, хутчіш,
Все віддавай нащадкам... Тільки в праці
Шал юності і мудрість не з афіш,
Здолають верховенство декора...
